Шевченко Олександр Володимирович
Дата і місце народження: 30 червня 1982 року, селище Великий Бурлук, адміністративний центр Великобурлуцької селищної громади, Куп'янський район, Харківська область.
Дата і місце загибелі: 17 липня 2026 року, село Клинова-Новоселівка, Богодухівський район, Харківська область.
Олександр народився 30 червня 1982 року у Великому Бурлуці, де й промайнуло його дитинство. Навчався у Великобурлуцькій середній школі і зростав справжнім чоловіком – чесним, вольовим, щирим та відповідальним. Саме ці людські якості згодом стали основою його військового характеру.
8 грудня 2005 року він вступив на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України – ВПС «Вільхуватка» Харківського прикордонного загону. Відтоді Олександр разом із побратимами віддано охороняв державний кордон, а коли на українську землю прийшла війна, без вагань став на її захист.
У 2014 році ніс службу у Красній Талівці на Луганщині, у 2016-му виконував бойові завдання поблизу Бахмута на Донеччині. Він добре знав ціну війни, але ніколи не шукав легших шляхів. Для нього честь, обов’язок і любов до України були понад усе.
Повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ Олександр зустрів у Куп’янську, де проживав разом із родиною. Але прикордонник знайшов змогу вийти з окупованого міста, щоб доєднатися до побратимів і стати на захист Харківщини.
Майстер-сержант Олександр Шевченко проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – гранатометника другої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першої прикордонної комендатури військової частини 9951.
17 липня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Клинова-Новоселівка Богодухівського району Харківської області, майстер-сержант Олександр Володимирович Шевченко загинув від вибухової травми. До останньої миті він залишався вірним військовій присязі, Україні та своєму народові.
За роки служби відважний прикордонник був удостоєний багатьох нагород. На жаль, за словами рідних, усі вони згоріли разом із будинком родини під час ворожих обстрілів Куп’янщини. Зникли відзнаки, але не зникла пам’ять про його відданість, мужність і подвиг.
Побратими згадують Олександра як людину великого серця. Щирий, відкритий, позитивний, відповідальний – саме таким він був для кожного, хто мав честь служити поруч із ним. Він завжди тримав своє слово, ніколи не залишав у біді, був тією людиною, на яку можна було покластися без жодного сумніву.
Для своєї родини він був цілим світом. Люблячий син, турботливий батько, надійний брат, коханий чоловік. Людина, яка дарувала тепло, підтримку й відчуття захищеності. Саме таким його пам’ятатимуть найдорожчі люди.
Чин похорону 44-річного Олександра Шевченка відбувся 21 липня 2026 року на Алеї Слави у Харкові. Віддати шану Захиснику прийшли рідні, друзі, побратими, усі, хто знав його і кому він був дорогий.
Світла пам’ять Захиснику України.
Вічна слава Герою!
