25 листопада – День пам'яті жертв голодоморів.
Український народ пережив за всю історію свого існування багато жахливих трагедій. Ледь не кожна сторінка нашої історії омита кров’ю предків. Однією з таких скорботних дат на скрижалях української історії є Голодомор 1932-1933 років, коли за інформацією дослідників щодня помирало близько 25 тисяч осіб, тобто 1000 осіб щогодини, або ж 17 осіб щохвилини.
Насправді це жахливі цифри. І по сьогоднішній день не вкладається у голові, те, що на щедрій українській землі, де простягаються широкі пшеничні лани, люди падали від голоду.
Сьогодні, вшанування пам’яті жертв голодоморів – не історична данина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять і його очевидців, і сучасного покоління. Наш святий обов’язок – закарбувати в серцях пам'ять про невинно убитих наших братів та сестер, зробити все можливе аби ані наші нащадки, ані світова спільнота не забули про геноцид українського народу.
Згадаймо сьогодні у спільній молитві усіх жертв цієї страшної трагедії. Нехай Господь Бог ніколи більше не допустить такого лиха і нехай земля буде пухом для усіх спочилих жертв голодоморів!
Щороку в четверту суботу листопада українці вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. В ті часи Україна втратила мільйони людських життів.
Вже вдруге Україна і світ вшановують жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується черговим терором росії проти українців.
Заступник начальника Куп'янської міської військової адміністрації Андрій Тихонченко разом з заступницею Куп'янського міського голови Таїсією Нефьодовою, начальником управління культури, молоді та спорту Куп'янської міської ради Максимом Лаптєвим, начальником Куп’янського РУ ГУ ДСНС України у Харківській області Вадимом Кіяшко, начальником 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області Андрій Соляником поклали квіти до памʼятного знаку жертвам голодоморів, схилили голови у скорботному мовчанні на спомин про мільйони загублених життів наших співвітчизників, закатованих голодом.
Наш святий обов’язок пам’ятати тих, кого вбив голодом радянський режим та підтримувати сучасних захисників, які протистоять путінському геноциду. Саме національна пам’ять робить нас згуртованішими й надає сил для подальшого спротиву.
Пам'ятаймо й шануймо нашу історію, підтримуймо тих, хто бореться за Україну зараз!
