Гутник Євген Олександрович
Дата і місце народження: 01 грудня 1978 року, село Купʼянськ-Вузловий, Куп'янський район, Харківська область.
Дата і місце загибелі: 20 серпня 2023 року, місто Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область.
Народився 1 грудня 1978 року в селі Піщане Купʼянського району Харківської області. Перші роки свого життя Євген провів у селищі Купʼянськ-Вузловий. Будинок, в якому він проживав, знаходився на березі річки Оскіл, тому Євген з самого малечку займався риболовлею, що стало невідʼємною частиною його життя.
Через розлучення батьків він був вимушений переїхати в село Гончарівка (Луганська область), де закінчив школу в 1994 році. Після закінчення школи, два роки працював у колгоспі. До цього моменту по материнській лінії в нього народилися три сестри та брат.
В період з 1997 по 1999 рік Євген проходив строкову службу у Військово-Морських Силах України на Кримському півострові. Він став головним старшиною, брав активну участь у житті частини та неодноразово заохочувався командуванням.
Після служби знову переїхав у Купʼянськ-Вузловий та почав працювати на силікатному заводі. У 2004 році одружився з Оленою, того ж року у подружжя народився перший син - Максим. Згодом Євген змінив місце роботи, влаштувавшись на оптову продуктову базу. У 2009 та 2013 роках у Євгена та Олени народилися ще два сини - Олександр та Матвій.
Зустрівши свій останній Новий рік у колі рідних, уже 3 січня 2023 року він став до лав ЗСУ - у 2-й стрілецький батальйон 17 ОВМБр. Мав звання старшого сержанта та обіймав посаду кулеметника.
Перший вихід на позиції на Донеччині припав на люті морози. Через складну логістику підрозділ залишався майже без провізії: доводилося пити розтоплений сніг та постійно копати крижану землю, щоб не замерзнути. Згодом брав участь в обороні Бахмута, де ухвалював надскладні рішення, щоб вивести побратимів із повного оточення. Влітку продовжував утримувати позиції на околицях міста.
Трагічно загинув разом із побратимом 20 серпня 2023 року у місті Часів Яр унаслідок влучання ворожого снаряда.
«Батько був доброю людиною. Рідні та друзі завжди поважали його, адже він ніколи не відмовляв у допомозі. Саме батько відкрив для мене красу природи та навчив цінувати рідний дім», - згадує старший син Євгена, Максим.
Світла пам'ять Герою!
